Миза Штейнбах (с. Калинівка)
Село засноване в 1812 році Клаасом Вінсом, першим старостою (обершульце) колонії Молочна, під назвою хутір Вінса. За його нащадків називали хутір (миза) Шмідта або Штейнбах. Це було перше менонітське помістя в Південній Україні. Воно розмістилося пщовж річки Чукрак біля гирла балки, на лівому березі річки Юшанли, на півдні колонії Молочна між селами Штейнфельд та Елізабетталь. Землі власники орендували в уряду Росії. У 1818 році маєток відвідав імператор Олександр І і був вражений масштабами посаджених на місці дикого степу дерев та здобутками у вівчарстві. Іншого разу імператор відвідав маєток у 1825 році і подарував Вінсові 370 десятин землі в знак визнання його заслуг перед колонією.
Отже, Вінс започаткував створення менонітських маєтків в Україні. Після одруження маєток перейшов до Петера Шмідта та залишався у власності Шмідтіваж до 1917 року. З часом помістя розширилося аж до 11000 десятин землі і було найбільшим менонітським помістям у Південній Україні.
У 1908 році до складу хутора Штейнбах входило 6 маєтків, що налічували 13539 десятин землі. А саме: Петер Ніколай Шмідт — 11887 десятин, Ніколай Петер Шмідт — 1121 десятина, Петер Петер Шмідт — 350 десятин, Сара Девід Шмідт — 61 десятина, Иоіан Регер—-60 десятин, Ніколай Генріх Шмідт —60десятин.
Після Української революції в 1922 році частина сімей залишає маєток. Інші жили таверні маєтку до 1924 року. Більшість із них виїхала в Канаду (16 сімей — 58 осіб Якуб Дік, Петер Шмідт, Микола Шмідт. На початку 1920-х років було створено колгосп «Штейнбах», який мав 100 десятин землі.
У 1922 році маєток та майно було передано будинку для дітей-сиріт №11, який називався імені СРСР, у ньому перебувало близько 350 вихованців. Працювала семирічна кола, після якої учні йшли у ФЗУ, а потім на роботу на алюмінієвий комбінат у місті Запоріжжі. Директором дитбудинку до війни та після неї працював І.І. Мухін. У 1941 році дитбудинок евакуювали до Ташкента, а після звільнення повернули.
Після війни тут облаштовують дитбудинок для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку. 2019 р. дитячий будинок приєднали до Преславського, а в Калинівці Лишилася господарська частина.
Із 21.05.1945 р. населений пункт носить назву Калинівка. До наших днів багато споруд використовує інтернат .
Збудований в 1880 (16х25 метрів) у стилі, який тоді полюбляла російська аристократія. У центрі фасаду — гарні двомаршеві сходи. Те, що тепер є входом, колись було вікном. Боковий фасад будинку, який виходив на дорогу, прикрашений високими англійськими вікнами.
Будинок завершував купол, хоча стеля в кімнаті під куполом була плоска. Плафони кількох зал були розписані бельгійським художником. У післявоєнні часи будинок був покинутий і зруйнувався. Майже не залишилося автентичного даху.
Сьогодні відремонтовано під інтернат. Будинок має архітектурну й історичну цінність як пам'ятка культури.
Стайня Якова Діка
Стайня збудована з цегли і мала гарний орнамент, особливо під вікнами та дверима, уздовж карнизу та у наріжниках. Колись цей будинок був в одній частині одноповерховим, а в другій мав два поверхи. Тепер, після ремонту, його зробили двоповерховим. Дах, який колись укривала бляха, тепер
укрили шифером, а гарні напівкруглі парапети з даху зняли. Сьогодні будинок використовується як спальний корпус інтернату.
Будинок Миколи Шмідта
Цей будинок прибудували до дому, зведеного ще засновником маєтку Клаасом Вінсом, на замовлення Миколи Шмідта. На цегляних стінах усе ще проглядається гарний орнамент, хоча його тепер укриває фарба. Цегляні фронтони не замальовані, але частково перебудовані. Вікна вгорі
закладені цеглою, а декоративний парапет майже повністю знятий. Сьогодні використовується як житло. Будинок має архітектурну й історичну цінність як пам'ятка культури.
Будинок Петера Шмідта
Петер Шмідт, зять Клааса Вінса, продовжував після смерті Вінса управляти помістям. Він збудував новий цегляний дім з гарним ним орнаментом, особливо довкола дверей. Стіни були вкриті штукатуркою, а наріжники ніби були складені з каменю. З часом будинок перебудували. Фігурні парапети з даху фасаду та фронтони забрали. Будинок має архітектурну й історичну цінність як пам'ятка культури.
Стайня Петера Шмідта
Стайня, прибудована до будинку під кутом, теж була цегляна та орнаментована. Колись тільки її
центральна частина мала два поверхи. Тепер, після ремонту, увесь будинок двоповерховий. Добре зберігся.
Гараж
Колись на території помістя було два окремі гаражі. Один малий, на одне авто, а другий - великий, з двома дверима та заокругленими, обрамленими гарним орнаментом вікнами і невеличкою вежею на даху. Обидва гаражі мали каміни, а це говорить про те, що їх узимку опалювали. У наш час обидва будинки об'єднали, утворили один довгий, а вежу демонтували. Стіни вкриті фарбою. Стан будинку бажає бути кращим.
Споруда приватної школи
Школу заснував у 1838 році Петер Шмідт. Це було центральне училище, куди набирали дітей із багатих менонітських родин, а також дітей російських аристократів. Тут вони могли отримати міцні знання та освіту високого рівня. У школу підбирали неординарно мислячих педагогів. Після революції в будинку працювала семирічна школа. Будинок сьогодні використовується як господарча споруда Будинок має історичну цінність як пам'ятка інфраструктури.
